Ecological design can reshape attitude in making a choice. Moreover, it contributes to our freedom in every day routine. Ukrainian designer and architect Yuriy Ryntovt shares his view of choosing things and environment to truly reflect.
Simple
“Simplicity can be found anywhere. Of course, it is easier to be a monk in mountains rather than at a rail way station. It requires skills.
Simple things are the most difficult ones. Silence or emptiness contain a load of information. Simple object doesn’t distract, but settles a mute correlation. Herewith, on the condition that it is perfectly made”.
Intuition or logic
“I begin with feeling. As all that we know or discover sources in nature. Then the doing activates logic. But all engineering thinking is based on intuition”.
The Poet Locker
“As a stage design piece, the Poet Locker was presented at several exhibitions. It was made for books, as symbol of information, and a bird – a symbol of life. The function of doors here is suspended”.
The Earth Stool
“Alfred Schnittke was describing his process of creating music as something he didn’t control, and regarded himself a kind of a loudspeaker device. Similarly we can view «Black Square» by Kazimir Malevich. As one of the most symbolic pieces in art, it is the endless source of information. “
“In any work, the path is prior to the result. No matter type of tools for self-evolution, every one is a part of the whole process. “
Work and Freedom
“Being professionally free implies no need to prove anything. Which is possible only in art. And which is utopia in design. Designing involves family, community, or even one other person. On the other hand, can you imagine free architecture?”
The interview with Youriy Ryntovt was made in 2019. The above text is the selected translation. The full version in Ukrainian follows below.
ЮРІЙ РИНТОВТ. ТИХИЙ ПОГЛЯД.
Щодня філософський авторський дизайн реформує звички та створює екологію вибору. Не зважаючи на те, що час від часу ми повертаємось до базових роздумів «вижити», це не має зупиняти нашу чуттєву еволюцію та прагнення якіснішої свободи. Про речі та середовище, в яких ми впізнаємо себе, проект feat. поговорив з відомим українським еко-дизайнером та архітектором Юрієм Ринтовтом.
ft. Чому Ви робите те, що робите?
Ю.Р. З раннього віку я намагався зрозуміти, чому людина, яка отримує знання з навколішнього середовища, та є його частиною, так нехтує цим даром. Я став ділитись своїми роздумами та розмовляти про красу природи через предмети, а також интер’єр та архітектуру. На цій філософії зявилась ціла команда Ryntovt Design. Згодом я усвідомив, що прості речі – найскладніші. І намагаюсь створювати дизайн без дизайну.
ft. Який це дизайн?
Ю.Р. В мінімальній формі міститься дуже багато інформації. Наприклад, в тиші, або порожнечі. З простим предметом – тиха розмова; він не відволікає. Якщо він інженерно бездоганний.
ft. В чому Ви бачите тишу та порожнечу?
Ю.Р. В усьому. Наприклад, у лісі їх знайти легко. Природа розчиняє в собі людину. Їх можна знайти і на вокзалі, але це потребує більшої майстерності. Бути монахом в центрі міста складніше, ніж у горах.
ft. Що для Вас ефективніше, логіка чи інтуіція?
Ю.Р. Спочатку я відчуваю. А коли починаю щось створювати, включається логіка. Все інженерне мисленя базується на інтуіції. Та все, що ми знаємо та винаходимо, відштовхується від природи. Ми це виділяємо та формулюємо в логіку.
ft. Яка логіка вашої скульптури-дверей?
Ю.Р. Ці двері – символ входу у будь-який стан.
ft. Розкажіть також про шафку поета. В Україні є інтерес до таких філософських речей?
Ю.Р. Ця робота продовжує тему дверей, яких нема. В шафці – вони умовні, і не мають прямої функції. Вона призначена для книг, як символу інформациї, та пташки – символу життя.
Шафка поета – це творча робота, ідея для «подіумного» дизайну. Вона була представлена на декількох виставках, в тому числі в Швейцарії, де її і купили.
ft. Розкажіть про Ваш табурет із землі, який нагадує «Чорний квадрат» Казимира Малевича.
Ю.Р. Цей твір Малевича – один з найвагоміших в мистецтві. Для мене він також втілює тишу й порожнечу. Взагалі, в будь-якій роботі головне – шлях, а не мета. Кожна людина, а особливо митець, є частиною загального процесу і задуму. Через роботу ми обираємо інструменти своєї еволюції. Наприклад, Шнітке описував процес створення музики як дещо, що було поза його свідомим контролем, і називав себе просто ретранслюючим пристроєм.
ft. Ви досліджуєте себе в процесі роботи?
Ю.Р. Так, звичайно. Я завжди прислухаюсь до своєї трансформациї і під час і в результаті певного шляху
ft. В якому процесі Ви відчуваєте себе найбільш вільним?
Ю.Р. Свобода в професії – це коли не потрібно нічого доводити. Але в дійсності, 99% роботи я створюю для інших. Тому завжди маю пояснювати свою парадигму у певному рішенні. Наприклад, художнику за допомогою полотна, глини чи каменю легко висловлювати свою свободу. А архітектор або дізайнер обмежені рамками відповідальності. Тут є певний конфлікт роздумів про людей, для яких ти щось створюєш. Тут безліч вступних завдань, спрямованих на родину, ком’юніті, або навіть одну людину. Тому говорити про свободу художника в моїй роботі неможливо. Архітктор свободним не буває. З іншого боку, уявляєте таку фантастику, якщо б кожний архітектор створював те, що хоче?
ft. Офіс Ryntovt Design представлений також в Європі. Чим відрізняється робота з європейською та української аудиторіями?
Ю.Р. Різниця в інтелекті. В Україні все хочуть красиво і дешево. В Європі цінують задум та інженерну роботу.
ft. Чи цікаво Вам створити щось разом з кимось із відомих дизайнерів, митців чи архітекторів?
Ю.Р. Я товаришую з іншими архітекторами, і періодично ми разом щось створюємо. Така робота завжди дає синергетичне збагачення. Також я працював з Андрієм Жолдаком над «Гамлетом» в 2003 р. як художник-постановник. Чим сильніша особистість, з якою співпрацюєш, тим складніше. Але і тим більше в результаті внутрішнє зростання.
ft. Якщо б Ви могли змінити щось в суспільстві за допомогою свого проету, що б це було?
Ю.Р. Я хотів би проектувати дитячі садочки, лікарні, парки, музеї, хоспіси, будинки пристарілих. Хотілося б, щоб в Україні розвивалась соціальна інфраструктура. Тому що про країну говорять, судячи по її відношенню до дітей, старим та людям з обмеженими фізичними можливостями.
Розмову вела Альона Самарська